Тарас Антошевський про заборону московської церкви

Депутати Верховної Ради України нарешті прийняли у першому читанні законопроєкт, який забороняє діяльність УПЦ.

Звісно, ще має бути друге читання законопроєкту та підпис президента, законопроєкт може зазнати змін, однак перший крок до заборони УПЦ (МП) таки зробили. Що змінить цей законопроєкт у релігійному житті України та скільки часу ще може минути, коли у цій вельми делікатній справі поставлять крапку.

Про це ми розмовляємо з директором Релігійно-інформаційної служби України Тарасом Антошевським.

Найперше Тарасе, що зміниться з ухваленням цього закону?

Наразі нічого, оскільки закон не ухвалили, є тільки перше читання. Закон про те, щоб в Україні не було структур московського патріархату. І навіть якби його ухвалили, то процес був би настільки довгим, що його б відклали на роки. Це так званий урядовий закон, який розробили за розпорядженням президента та подали до парламенту. Навіть на момент подання про нього мало що можна сказати.

Є аналітика, що не все якісно зробили у проєкті, ще є над чим працювати. У самому МП сказали, що він є найбільш ласкавим. А ще законопроєкт Миколи Княжицького, набагато жорсткіший, який забороняє МП раз і назавжди.

Але цей законопроєкт не розв'язує основної проблеми: МП навіть після заборони продовжує існувати. Головна проблема, що всі ці заходи, голосування особливо активно відображаються у діяльності МП, їхній мобілізаційній активності, щоб своїх вірян залучати проти українського законодавства, щоб не виконувати його. 

Що зміниться у житті конкретної парафії, якщо закон ухвалять у тому вигляді, як його пропонують?

Ще внесуть правки, зокрема від СБУ, адже він недосконалий. Питання ще у тому, коли законопроєкт підпишуть та у якому вигляді. Після підписання у справу має увійти Державна служба з питань етнополітики, яка повинна провести перевірку статутів парафій та виявити приналежність чи неприналежність громад до московського патріархату.

Вона вже багато над чим попрацювала і початку січня опублікувала експертний висновок, що УПЦ не розірвала свої стосунки з російською православної церквою. Ця служба має провести ще одну експертизу в громадах, щоб вони самі себе винесли з приналежності до МП. Подібний закон є у Латвії, однак там йдеться про їхню Латвійську православну церкву, а в нас закон про всі релігійні організації. 

До початку повномасштабного вторгнення в Україні було понад 12000 громад московського патріархату, кілька сотень монастирів, загалом понад 13000 організацій. Певна частина вже перейшла до ПЦУ, частину на окупованих територіях перереєстрували як церкви РПЦ. Після того, якщо громади не внесуть зміни у свій статут, то Державна служба подає до суду. І тут вже питання, скільки на часу буде потрібно суддям.

Якщо вони розірвуть стосунки з РПЦ, то куди вони подадуться? До ПЦУ? 

Якби хотіли, то вже б подалися. Так, якась частина це зробить, однак загалом це розтягнеться на довший час, можливо до завершення війни, тому теперішня влада використовуватиме релігійну ситуацію собі на користь.

Я не хочу порівнювати МП з УГКЦ, але свого часу греко-католики пішли у підпілля. Чи можливо, що ці церкви та священники підуть у підпілля?

Про це говорять давно, хоча порівняння не надто доречне. Зовсім інша ситуація. Нинішнє ставлення влади до церкви не нагадує і сотої долі того, що було у 1940-х роках. Вони не хочуть йти в підпілля, оскільки це втрата храмів, а тому зараз триває боротьба за майно.  І вони не засуджують колаборантів, а священників, які пішли у ПЦУ.

Розмовляв Олександр Сирцов, Канал свіжої історії. Відеоверсія інтерв'ю: